УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ЗАГУЛ ДМИТРО Марія і Мара Чи не марно марю мрії, Коли стільки вже століть Постать матері Марії Тут примарою стоїть. Ледве чутно скорбний голос: «Я примарою умру!» В мене й серце розкололось На Марію і Мару. З них одна стоїть марою Під раменами хреста, Друга гострить ясну зброю Вирушати на міста. З гордим прапором Марута Серед натовпу пливе: Пропадай, стара отруто! Ми п’ємо вино нове! Скорбно слухає Марія Ще нечуваних пісень: Переможна наша мрія! Великодній день. І мені як часом сниться Зойк заплаканих зозуль; Та ясніше сяє криця Під ударом куль. Марно марили ми досі Про Марію, про одну! Дві, як сестри русокосі, — Вийшли разом на війну. Серце стримати не може Враз утіхи і жалю. Може, друга переможе Тугу страждущу мою. І загоїть давні болі Поневолених людей. І розвіється на волі Сум Марії віковий. 1919 Постійна адреса: http://ukrlit.org/zahul_dmytro_yuriiovych/mariia_i_mara