УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ВОРОНИЙ МИКОЛА Звір (1912) Уранці місто загуло,       Розбуджене гудками; Залізо, камінь, мідь і скло       Озвались голосами. І знов живе, лютує звір       Стотисячоголовий! Його життя — кип’ячий вир,       Жахливий і чудовий. Воно розкидує свій шал       В палацах і халупах І йде мов пишний карнавал       По згарищах і трупах. В ньому і поклики грізні,       І журні антифони, Музика, танці і пісні,       Стогнання і прокльони… І кров, і сльози без надій,       І золото, і квіти, І твань, і пліснява, і гній,       І чисті самоцвіти. Життя це грає і горить       В іскристих переливах, Всіма кольорами блищить       У перебіжних звивах. Звір їсти хоче! хоче жить!       Мовчати він не годний,— І він, роз’юшений, гарчить,       Реве, бо він голодний. Двигтить від рухів навісних,       Лунає голосами Все місто в мурах кам’яних,       Обтягнуте дротами. 1912 Постійна адреса: http://ukrlit.org/voronyi_mykola_kindratovych/zvir