УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури.


ВОРОНИЙ МИКОЛА
До моря (1901)


Чолом тобі, синє, широкеє море!
Незглибна безодне, безмежний просторе,
      Могутняя сило — чолом!
Дивлюсь я на тебе і не надивлюся,
Думками скоряюсь, душею молюся,
      Співаю величний псалом.

Міцне, необорне!.. Ні грому, ні хмари
Не страшно тобі, не боїшся ти кари —
      Само собі вищий закон.
Звабливе, розкішне!.. В тобі й раювання,
І мрія солодка, і втіха кохання,
      І любий та лагідний сон.

Прийшов я до тебе змарнілий та бідний,
Проте не чужий, але близький та рідний,
      Тобі-бо віддавна я свій.
І ось я з тобою душею зливаюсь,
В просторі блакитнім на хвилях гойдаюсь,
      Втопаю в безодні твоїй!..

Як ти — неосяжне, хитке, таємниче,
Як ти — чарівливе, як ти — бунтівниче,
      Така ж і душа у співця;
Тому і до тебе вона так прихильна,
Що пут і кайданів не зносить — і вільна
      Бурхає, як ти без кінця.

1901


Постійна адреса: http://ukrlit.org/voronyi_mykola_kindratovych/do_moria