УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА «…Ви чуєте? Ви чуєте — він спить…» (1961) * * * …Ви чуєте? Ви чуєте — він спить! Я жду вас, товариство, як епоху! Не дай вам бог його в мені збудить… Не кваптеся, беріть мене потроху. Спочатку губи, руки і чоло, А потім очі, ноги і легені, Здається, зайвого у мене не було — Оце і все, що в мене… будьте певні! Несіть мене! Пора прийшла якраз! На досвітку її літак прикрилить… Скажіть їй, що мене не буде довгий час І що мене надійно руки вкрили. Скажіть їй так: вночі знайшли мене, Лежав на серці всі останні ночі, Іще одне! Малесеньке одне: Сховайте для поетів мої очі. А руки мої дайте літакам… Легені — вітру… А чоло — блакиті… Віддайте губи хвилям і волам, А ноги квітам, щоб ходили квіти. Оце і все… Услід мені візьміть Багряну орхідею у відерці… Ви чуєте? Ви чуєте — він спить! Він спить, мій звір! Прекрасний звір у серці! 1961 Постійна адреса: http://ukrlit.org/vinhranovskyi_mykola_stepanovych/vy_chuiete_vy_chuiete_vin_spyt