УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА «Уже тоді, оповесні, коли…» (1965) * * * Уже тоді, оповесні, коли Горища пахнуть першим сіном І гарбузи цвітуть між картоплями, Уже тоді прощання полохливе Носив я в серці — ношу кам’яну. Мені вже бачились підбиті горем очі, І повні вуха сліз на вицвілій подушці, І губ краї, опущені в печаль… І ще тоді, оповесні, я думав, Що ти знайдеш себе у дітях чи в роботі І все забудеться, пригоїться, примре, А час і простір зроблять своє діло… Не те я думав… ось вже стільки літ За мною тінь твоя марою ходить І золоті слова любові дорогої Мені звучать на спечених устах… 1965 Постійна адреса: http://ukrlit.org/vinhranovskyi_mykola_stepanovych/uzhe_todi_opovesni_koly