УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА Квітень (1958) На крилах журавлів весна вже сушить весла, Загомоніли про життя діди, І на стежин пахучі перевесла З снопів тополь тече зелений дим. І падає в ставки ночами п’яне небо, — Де гуси білі сплять чутливим сном. У снах своїх, мабуть, самі від себе Дівчата пролітають над селом. Летять вони неласкані, незаймані, В розгоні мрій, не випитих ніким… Повитий згадками, непрощеними й зайвими, Скрипить протезом сторож Явдоким. Скрипить мені, що даль життя не хитра, Уміти б все забуть і все почать… Та я іду під всі чотири вітри На все життя закохувать дівчат, Бо вже встає світання над дідами, Прокинулись дівчатонька й дуби. Сира земля пошерхлими губами Припала до грудей сівалок голубих. 1958 Постійна адреса: http://ukrlit.org/vinhranovskyi_mykola_stepanovych/kviten