УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА Хліб (1976) Присвячую Корольову З-поза чого, з далекого незгоддя, — Заснув у глині шумерійський серп, — Дорогою століть в очах мого народу Іде на вітрі чорноплечий степ. Дванадцятого квітня мій ровесник Був хлібом посланий у чорне й золоте: Не старіють на світі наші весни, І наші очі сніг не замете. Бо хліб — давно. Ми завжди в долі з хлібом: І сивина, і молодість, і час. Нас пам’ятає хліб: не снідать, не обідать… Нас пам’ятає хліб: Дніпро тече про нас. На краплю молиться всеокеанське море, І мати біля груші, і вікно: З руки із нашої себе зерно приоре, Цілуєм колос — шлях свій ведемо. Наш хліб — на скронях. Вірою і правдою. І Революція, і Ленін, і — політ. Не зрадою, а тихою порадою Він любить нас. Він тут. Він є. Він — хліб. 1976 Постійна адреса: http://ukrlit.org/vinhranovskyi_mykola_stepanovych/khlib