УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА Голубі сестри людей (1967) I На Псло, на Ворсклу, на Сулу, На юні води непочаті Ліг золотий осінній сум, Поліг багрець у тихім святі На Псло, на Ворсклу, на Сулу. Притихли далі охололі, І висвист птичого крила Затих над хвилею і в полі, І небо падає поволі В холодній краплі із весла. Я хочу розказати вам Про наші ріки невеликі, Я хочу показати вам Предтечі наші… Щоб вовіки Світилось голубе ім’я У нашім домі і дорозі. Щоб в їхній голубій тривозі Тривога ваша і моя Була присутня нощеденно, Бо невідмінна і священна Нам сестер голубих сім’я. II Древлянський Тетереве наш! Як сон суворий темно-русий, Як мед із половецьких чаш, Свої важкі ти води рушиш. Княгині Ольги слава гнівна, І Святослава меч гіркий, Язичеського повен гімну, Ти вперся лобом у віки, І зором воїна і мужа Ти бережеш Дажбога лик. І так живеш ти. Так ти служиш. І твій язичеський язик Нам дорогий в ракетнім світі. І твої води непролиті — Священні води в грішний вік. III Під темними вітрилами ночей Сюди, сюди, на ці шовкові води, На синій звук любові і свободи, На синю Рось, що в снах моїх тече. Сюди, на Рось, не ближче і не далі, На центр серця в плинучих літах… Мені і досі тут любов моя я печалі, І карі очі в золотих сльозах. Минає все у плині дорогому… Під синіми вітрилами ночей Вона тече старому і малому, На все життя єдина Рось тече. IV Ця річка не жива. Ця річка не живе. Вона осліплена, оскіплена навіки. Її бояться і моря, і ріки, Бо річка ця — погибель їх пливе. Народжена для нас, вона убита нами. Від Либеді лишилось лиш ім’я. І з піднятими в смерть свою руками Вона іде сама вже не своя. V І мова нашої води У мові вод усепланетних Не є глагол сльози й біди, То мова є глибин відвертих. Ми знаєм крики наших вод, Коли вони горіли кров’ю. Ті крики в нас. Бо ми — народ. І води наші — кров з любов’ю! Течіть, народи многозикі, Поміж пустель, степів, дібров, І з нами наші, наші ріки — Надія, віра і любов. 1967 Постійна адреса: http://ukrlit.org/vinhranovskyi_mykola_stepanovych/holubi_sestry_liudei