УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. УКРАЇНКА ЛЕСЯ В магазині квіток В великому місті в розкішну теплицю Дівчина прийшла молода, Бо серцем почула весну-чарівницю, Шуміла весняна вода. І ледве струмки задзвеніли співочі, Пташки заспівали дрібні, — Вчувались дівчині веснянки дівочі, Ввижались діброви рідні. І ледве натуру зо сну зимового Збудив поцілунок весни, — Дівчина запрагнула рясту дрібного, Їй проліски снились ясні. Тепер вона тут, в сій розкішній світлиці.. Ох, що се так серце стиска? Як душно, як тісно, немов у темниці! Сей пах, мов отрута яка! В теплиці між квітами скрізь походжає Гурток панночок і панів. Дівчина кругом погляда, уважає, І погляд її посмутнів. Всі квіти розкішні… Дівчина зітхнула. “Чим можу панянці служить?..” — Зненацька чийсь голос дівчина почула, — То крамар паничик біжить. “Чи є в сій теплиці веснянії квіти?” Питає дівчина його. “Аякже! є різні, — чим маю служити? Тут можна набути всього: Ось є гіацинти, нарциси і рожі, Азалії є запашні, Конвалії свіжі, фіалочки гожі…” — “Ні, пролісків треба мені!..” Здивовано глянув панич; зашарілось Дівчини обличчя бліде. “То панночці пролісків простих схотілось? Їх в місті немає ніде! Тут тільки садові квітки”. — “Дуже шкода”. І вийшла дівчина смутна. “Тут міські розкоші! Тут міська вигода!” Вертає додому сумна. Зустрілась їй жінка, на плечах похилих Несе щось, убога така. “Чи купите, панночко, пролісків білих?” — Тремтить із квітками рука. “Звичайно! А звідки, я вас попитаю, Взяли ви сі квіти свої?” — “Та сила ж квіток тепер всюди по гаю! Се тут…” Та не чула її Дівчина. Згадала околиці рідні: Скрізь квіти, ряст, ясна роса… На проліски білі, на квіти лагідні Скотилася тихо сльоза… Постійна адреса: http://ukrlit.org/ukrainka_lesia/v_mahazyni_kvitok