УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури.


ТИЧИНА ПАВЛО
«Квітчастий луг і дощик золотий…» (1915)


Квітчастий луг і дощик золотий.
А в далині, мов акварелі, —
Примружились гаї, замислились оселі…

   Ах, серце, пий!

   Повітря — мов прив’ялий трунок.

   Це рання осінь шле цілунок

   Такий чудовий та сумний.

Стою я сам посеред нив чужих,
Немов покинута офіра.
І слухає мій сум природа. Люба. Щира.

   Крізь плач, крізь сміх.

   Вона сама — царівна мила —

   Не раз свій смуток хоронила

   В самій собі, в піснях своїх.

Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь, —
Мов перед образом Мадонни.
Лиш від осель пливуть тужні, обнявшись, дзвони, —

   Узори сліз

   Лише з-над хмар часом прилине

   Прощання з летом журавлине —

   Погасле, як грезет із риз…

Гей, над дорогою стоїть верба,
Дзвінкі дощові струни ловить,
Все вітами хитає, наче сумно мовить:

   Журба, журба…

   Отак роки, отак без краю

   На струнах Вічності перебираю

   Я, одинокая верба.

1915


Постійна адреса: http://ukrlit.org/tychyna_pavlo_hryhorovych/kvitchastyi_luh_i_doschyk_zolotyi