УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. СИМОНЕНКО ВАСИЛЬ Тиша Не розірвати цю холодну тишу, Вона міцна й похмура, мов граніт, Хоч в ній пробив мікроскопічну нішу Наш галасливий і бездарний світ. І бурі й шторми — то дитячий лепіт, То відчайдушний виклик німоті. То безнадійний крик у безкінечнім склепі І непокірність вічній самоті. Зловісна тиша. Холодно і млосно. О, чим її, прокляту, розірвать, Щоб зашуміло щастя стоголосне І не дало нам більше спать?! 1.IX.1957 Джерело: Симоненко В. А. З матір’ю на самоті. — К.: Молодь, 1990. Постійна адреса: http://ukrlit.org/symonenko_vasyl_andriiovych/tysha