УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. СИМОНЕНКО ВАСИЛЬ «Тихіше, оратори балаганні…» * * * Тихіше, оратори балаганні! Одчайдушно і люто кричу: Сьогодні я зізнаюся в коханні Кострубатому Вані Драчу! Ваня! Моє довір’я Занадто сліпим стає. Я хочу собою змірять безмір’я, Безмір’ю серце віддать своє. У мене натура, мабуть, жіноча: Такий я ніжний, немовби чорт. Я часом тебе цілувати хочу Й плювати словами в букети морд. Яка ти в біса мені опора? Які в тебе, Йване, чини? Ходить досада моя прозора, Стукає в душу твою: — Одчини! Іване! Візьми й закохайся в мене, Хіба тобі важко? Візьми й полюби! Хай сяде щирість, Проста й шалена, На наші хохлацьки лоби! 2.II.1962 Джерело: Симоненко В. А. З матір’ю на самоті. — К.: Молодь, 1990. Постійна адреса: http://ukrlit.org/symonenko_vasyl_andriiovych/tykhishe_oratory_balahanni