УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. СИМОНЕНКО ВАСИЛЬ Сірий солдат Жаль було маленького солдата: Карбував по вулиці він крок І вітав начальників завзято, Руку тицьнувши під козирок. Крізь холодну стриманість мундира Рвалася покора із грудей. — Не людина ти, а лялька сіра,— Бризкало у декого з очей. Дуже мудрі і занадто вільні, Втиснуті у дудочки штанів, Зиркали поблажливо цивільні На убожество його чинів. Йшов солдат. І раптом вкляк на розі: Де роззяви задавили брук, Дівчина у відчаї й знемозі Боронилась од зухвалих рук. — Що ж ви тут? — заматюкався круто Несподівано співучий альт… Бився тім’ям одчайдушно й люто Хуліган безсилий об асфальт… Йшов солдат у сірому мундирі — І йому позаздрили чи ні Душі боягузливі і сірі У своїм строкатому вбранні? 19.01.1962 Постійна адреса: http://ukrlit.org/symonenko_vasyl_andriiovych/siryi_soldat