УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. СИМОНЕНКО ВАСИЛЬ Прирученим патріотам Обмивши губи в нарзані чи в каві, Дожовуючи свіжий бутерброд, Ви стаєте великі й величаві І любите Вітчизну і народ. Ви чуєте народні віщі думи, Його тревоги берете в серця, Коли потієте у черзі за костюмом, Затиснувши в долоні гаманця. Ні, ви не блазні, ви не лицеміри — Нікчемного презирства не убить, І свій народ ви любите без міри, Коли у міру вигідно любить. За плату ви закохані в ідею І зморшки морщите на ситому чолі… Кому ж ви служите, приручені Антеї, Відірвані від матері-землі? Хто ваш народ? Яка у нього доля? Куди його коріння проросло? Чиї могили стогнуть серед поля, Забрівши здичавіло у село? Хоч раз почуйте, грамотні руїни, Нікчемні слуги чорного добра, Як обіпершись вітрові на спину, Кричить Тарасова гора: — Нема на світі України, Немає другого Дніпра!… 26.VI.1963 Джерело: Симоненко В. А. У твоєму імені живу. — К.: Веселка, 1994 Постійна адреса: http://ukrlit.org/symonenko_vasyl_andriiovych/pryruchenym_patriotam