УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. РУДАНСЬКИЙ СТЕПАН «Повій, вітре, на Вкраїну…» Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі… Повій, вітре, з полуночі. Між ярами там долина, Там біленькая хатина, В тій хатині голУбонька, ГолУбонька-дівчИнонька. Повій, вітре, до схід сонця, До схід сонця, край віконця. Край віконця постіль біла, Постіль біла, дівча миле. Зупинися нишком-тишком Над рум’яним білим личком, Над тим личком зупинися, Чи спить мила — подивися. Як спить мила, не збудилась — Нагадай їй, з ким любилась, З ким любилась і кохалась І кохати присягалась… Як заб’ється їй серденько, Як дівча зітхне тяженько, Як заплачуть чорні очі, Вертай, вітре, к полуночі. А як мене позабула, Як нелюба пригорнула — Ти розвійся край долині, Не вертайся з України… Вітер віє, вітер віє; Серце тужить, серце мліє… Вітер віє, не вертає, Серце з жалю замирає. Постійна адреса: http://ukrlit.org/rudanskyi_stepan_vasyliovych/povii_vitre_na_vkrainu