УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. РУДАНСЬКИЙ СТЕПАН Пан і Іван в дорозі (1858) Побратались пан з Іваном, По світі мандрують, Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кожному через плечі Висить по торбині; Лиш пан таки у чемерці, Іван у свитині… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж задумав пан поганий Хлопа ошукати… Та й говорить до Івана «Знаєш що, Іване? То нам варто б попоїсти!..» «То що ж? Їжмо, пане!..» «Але знаєш що, Іване? Починаймо з твої! А як твоя спорожніє, То тоді до мої!» «Добре, пане!» — Іван каже, Зняв свою торбину, На травиці зеленії Постелив свитину. Попоїли таки добре: Комара здушили… Рано встали, до снідання Торбину кінчили. Прийшов вечір. Знов у полі Стали ночувати. Вже панову отсе б торбу Треба починати. Але пан про те ні слова, На землі лягає, Кладе торбу під голови, Хлопа замовляє: «Що би ти робив, Іване, — Став його питати, — Якби тобі довелося Таке поле мати?..» «А що ж, пане, я орав би, Хлібом засівав би Та ходив би до Адесу, Сіль і гроші мав би…» «А що я — не так робив би, — Пан почав казати: — Я казав би на сім полі Місто збудувати… Там би в мене стояв палац, Там підряд крамниці, Там перекупки з булками, А тут дві різниці… Отоді приходь, Іване, В мене балювати!..» «Ет, спасибі, — Іван каже, — Лучче будем спати!..» Незабаром на все горло Став Іван хропіти, Незабаром коло него Став і пан сопіти… Тілько що пан заснув добре, Іван підійнявся Та до панської торбини Як сам присотався… То і курку, і печеню, І кавалок кишки — Все, що було у торбині, Стеребив до кришки. Пробудився пан раненько. Пропаща година! І сам, бідний, хоче їсти, І пуста торбина… Розбуджає він Івана Та й його питає. А Іван стиснув плечима Та й одповідає: «А що ж, пане, та ж ви вчора Місто будували: Тут стояли дві різниці, Там булки стояли!… А по місті, звісне діло, Собаки ходили!.. То вони-то вашу торбу, Певне, стеребили!» Посвистав пан по торбині, Нічого діяти!.. «Вставай, — каже, — вже Іване! Пора мандрувати». Пішли вони, ідуть степом, Тяженько зморились… Аж насилу перед вечір До села прибились. Відчиняють коловорот, Аж блукає гуска. Іван гуску — та в торбину: Є вже і закуска… Повернули в пусту хату, Гуску спорядили: Общипали, обшмалили, У піч посадили… Але пан гадає знову Хлопа ошукати, «Знаєш, — каже, — що, Іване? Ми лягаймо спати! Та кому із нас присниться Кращая закуска, То вже ціла тому взавтра Достанеться гуска!..» «Та як спати, то і спати, Не батька питати!» Постелив Іван свитину Та й лягає спати… Але рівно вопівночі Іван пробудився, Із’їв собі цілу гуску Та й знов положився. Встає рано й пан голодний Та й давай казати, Як то він во сні до бога Ходив балювати, Та якії там потрави Йому подавали, Як його й самі святії Їсти припрошали… «Ані слова! — Іван каже: — Ваша правда, пане! Я сам бачив, як ви їли Якісь марципани… Та й дивлюсь, що не голодні, Маєте закуску, Та до печі помаленьку, Та й стеребив гуску!..» «Чи ж то правда? — пан питає. — Всю із’їв, Іване?» «Та аби я так здоров був, Як всю із’їв, пане!..» Димом здимів пан із хати, А Іван озвався: «Хтів пан когось ошукати, Та й сам ошукався!..» 15 апреля [1858]. Постійна адреса: http://ukrlit.org/rudanskyi_stepan_vasyliovych/pan_i_ivan_v_dorozi