УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. РУДАНСЬКИЙ СТЕПАН «Не знаєш ти горя…» 1 Не знаєш ти горя, Не відаєш жалю, — Щасливий ти, дядьку Прохоре-ковалю! Заліза пудами І начиння маєш, Сядеш у світлиці — Думоньку гадаєш. І гадаєш думу: Скільки пудів взяти, Щоб, на диво світу, Штабу ізкувати. І вдруг твої слуги Вугля насипають, Широкії міхи Вогонь роздувають. Горить чорне вугля, Горить, не згасає, Залізо калиться, Іскри розсипає. Залізо збіліло — Хватаєш кліщами, Кладеш на ковадло, Вариш молотками. І готова штаба, І не маєш. Жалю… Щасливий ти, дядьку Прохоре-ковалю! 2 Пішов і я, дядьку, Від батька на волю: Сиджу на чужині Кую свою долю. Заліза і сталі Я не покупаю, Начиння і кузню Свою рідну маю. Сильні міхи дують, Залізо біліє; Кладу на ковадло — Рука мені мліє. І тяжко, і важко Молот підіймати, Бо нікому, видно, Мені помагати. Підійму я молот, По залізу вдарю, Но штабу до штаби Ніяк не приварю. Та як приварити: Піску я не маю. І сяду я з горя, Думоньку гадаю. І гадаю думу: Ой боже мій, боже! До кого я вдамся? Хто мені поможе? 3 Піду я до батька, До рідної неньки… "Но, батьку мій, батьку, Голубе сивенький! Шістнадцять літ руки На кого робили? Чи ж ти іще досі Не виробив сили?" А брати молодші, Сестра моя рідна — До кого пригнеться Головка їх бідна? І німіє серце, І не зношу жалю, — Вдаюся до тебе, Прохоре-ковалю. Прохоре-ковалю, Моя ти родина, Я гину в чужині, Як тая билина. Я гину, а міг би Ще силоньку мати І не даром землю Сирову топтати. Поможи, Прохоре, На долю хорошу; Рублів п’ятьдесят лиш У тебе я прошу. Рублів п’ятьдесят лиш, А більше не треба; Пошле тобі господь Сто раз більше з неба. 4 Будь спокійний, дядьку, Я тебе впевняю: Не пущу їх марне І не прогуляю. Не пущу їх марне І не прогайную, Складу на науку Свою дорогую. І як господь зволить Кілька літ нам дати, Віддам тобі гроші, Як захочеш взяти. Но як, не дай, боже, Згину на чужині, Зумилосердися На моїй родині! На моїй родині Ти змилосердися, А за мою душу Богу помолися. Тим часом, ковалю, Здоров зоставайся. Пришли, не скупися Довго не вагайся. Довго не вагайся, Не завдавай жалю, Бо й так мені горе, Прохоре-ковалю!.. 21.V 1857 Постійна адреса: http://ukrlit.org/rudanskyi_stepan_vasyliovych/ne_znaiesh_ty_horia