УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. РУДАНСЬКИЙ СТЕПАН Лошак Напосілися злодії Раз на мужика І, чи з поля, чи із стайні Вкрали лошака. Мужик ходить, ломить руки, На святе дає; Коли чує — аж у стану Лошак його є. Поклонився асесорам Мужик-неборак; Асесори йому кажуть! «Пашол вон, дурак! На слово ему поверить! Экой дуралей! Приведи для показанья Восемь душ людей!» Мужик ходить, просить, поїть, Восьмеро найшов, Дав попові на молебень Та й у стан пішов. Поклонився асесорам Знову неборак. Асесори знов говорять: «Пашол вон, дурак! Экой чорт сюда приносит Этаво хахла! Суется с сваей кабылай!.. Есть важней дела! Придешь после!» Через тиждень Знов мужик іде, Вибирає, поїть свідків І у стан веде. Діла знову в асесорів, Гонять мужика. Став хазяїн, стали люди — Нема лошака! Аж піднявся і говорить Іден з-межи них: «Не відіб’єш ти коня[ки] Від тих станових! А як ще нас разів кілька Сюда поведеш, То будь певний, що й корову З дому ізведеш… Подаруй їм ту коняку І не голоси… А скажи, мов, що вклепався, Ще й перепроси!» І послухав мужик ради, Іде до панів: «Вибачайте, я вклепався!» Бух панам до ніг! «Как же ты, дурак, не знаешь, Что было твое, Да к чужому привязался, Выдал за свое?..» «Вибачайте, благороддя, За вину мою! Маю жінку і із нею Років сім жию, А щоб її який злодій В стан запакував, Мусив би-м панам сказати, Що єй не впізнав!» Постійна адреса: http://ukrlit.org/rudanskyi_stepan_vasyliovych/loshak