УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ОЛЕСЬ ОЛЕКСАНДР Княгиня Ольга Тихий, теплий літній ранок. Сонце встало. Вітер спить. Вийшла дівчина на річку, Сіла в човен і сидить. Чарівка сама, як ранок, Задивилася на світ… Білий шус на синіх хвилях, На деревах — білий цвіт. Любо жити на цім світі, Щастя любого ждучи… Ах, коли б лише згадати Сон, що снився уночі. Дивний сон… Якісь палати, Лицар в зброї на коні… Ліс такий страшний, таємний… Поле… Море вдалині. Далі хмари, грім, пожежа, Плач і стогін з-під землі. Лицар-велетень в кайданах, Кров на білому чолі. І замислилась красуня… Згадка в серце їй вп’ялась… Нагло шелест… Обернулась: Перед нею — Ігор-князь. На йому убрання просте, Без оздоби, без відзнак, Лук з залізними кінцями, Збоку страли, сагайдак. Привітався з нею Ігор, Попросив перевезти… Загойдавсь на хвилях човен І поволі став плисти. І очей не зводить Ігор: Що за дівчина-краса! Заговорить: думка — сонце; Очі — сині небеса. Хто вона, чия і звідки, Князь докладно розпитав, А на другий день по неї І сватів своїх послав. І за князя вийшла заміж Проста дівчина з села І до смерті вірним другом Князю Ігорю була. Джерело: Олесь О. Княжа Україна. — К.: Веселка, 1991. Постійна адреса: http://ukrlit.org/oles_oleksandr/kniahynia_olha