УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури.


КОСТЕНКО ЛІНА
«Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану…» 


* * *

Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить.

І приходять якісь безпардонні пронози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
метушлива бездарність отари свої пасе.

Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони — як Атланти,
держать небо на плечах. Тому і є висота.


Постійна адреса: http://ukrlit.org/kostenko_lina_vasylivna/umyraiut_maistry_zalyshaiuchy_spohad_yak_ranu