УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. КОСТЕНКО ЛІНА «Гуде вогонь — веселий сатана…» * * * Гуде вогонь — веселий сатана, червоним реготом вихоплюється з печі…      А я чолом припала до вікна,      і смуток мій бере мене за плечі. Сама пішла світ за очі — аби знайти від тебе крихту порятунку.      Мої думки, як дикі голуби,      в полях шукали синього притулку. Сама втекла в сніги, у глухомань, щоб віднайти душевну рівновагу.      І віднайшла — гірку печаль світань.      І п’ю, немов невиброджену брагу. І жду якогось чуда із чудес. Читаю ніч, немов би чорну книгу.      Якщо кохаєш — знайдеш без адрес      оцю хатину за морями снігу. І відпливаю поночі одна на кризі шибки у холодний вечір. І спить в печі веселий сатана, уткнувся жаром в лапи головешок. І так до самих синіх зоряниць, до світанкових поїздів ячання —      до безміру, як в темряві зіниці,      тривожно шириться чекання… Постійна адреса: http://ukrlit.org/kostenko_lina_vasylivna/hude_vohon_veselui_satana