УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ГЛІБОВ ЛЕОНІД Ярмарок (1890) Тече, шумить Дніпро славний, Дорога весела: Луги, піски, ліси, гори, Городи і села. Городище стоїть вище, А Власівка нижче; Чого мені в Городище? У Власівку ближче. В Городищі спотикачі, Тини й перелази, А Власівка ярмаркує На рік по три рази; Тут немає перекору, Ми самі хороші,— Гуляй, душа, без кунтуша! Гиля, гиля, гроші! Очі скачуть, всюди бачать… Чого там немає? Сміх та гомін, співи, жарти, І музика грає. Цокотухи, бублейники, Перекупки з міста, Офіцери і півники З медового тіста; І гарячі гречаники, І пироги з м’ясом, Вишнівочка, наливочка І шаплики з квасом; І тараня, і чехоня, І горох, і хляки, Туленики, крутеники І в решеті раки, Вікна, відра, і колеса, І ночви, і скрині, І корови, і овечки, Кавуни і дині; І линтварі, і чоботи, І бруски, і цвяшки, Горшки, миски і макітри, Чарочки і пляшки; Усього тобі доволі: І збіжжя, і снасті, Ще й весела хатиночка Шинкарочки Насті. Чорномаза сластьониця Жарок роздуває І до себе, шуткуючи, Гостей закликає: — Привертайте, не минайте! Сластьоночки плачуть, Пухнатенькі, рум’яненькі, Самі у рот скачуть.— Поглядає циган ласо, Сміється, бурмоче: — Закупив би все печиво — Кишеня не хоче.— А там бринять під ятками Усякі розкоші: Бакалія, і ласощі, І брехні хороші. Калган, перець, бразолія, Бодян, і кориця, І калія, і кармазин, І дрібна дурниця: Намистечко, сережечки, Мальовані ложки, І гаплики, і гудзики, І персні, і стьожки; Солодкії хвиги-миги, Гостинці німецькі, Інжир, ріжки і горіхи — І наші, і грецькі. Демікотон і китайка, Очіпки парчеві, І пояси, і хусточки, І шапки смушеві; Пайстра, плахти і памітки, Шовки, оксамити, Черевички цяцьковані І роблені квіти. Паняночки-весняночки, Як мак, процвітають, А за ними паниченьки Орлами літають; Тиняється і гульвіса, Кусає орішки,— Продаю, мов, добрі люди, Витрішки і смішки; Як індик той, всюди ходить Багатир спесивий, Що захоче, все купує, Вередун щасливий; Біля яток старик сивий На бандурі грає І про свою скупу долю Тихенько співає: — Доле моя, доле моя! Чом ти не такая, О чом же ти не такая, Як доля чужая? [1890] Постійна адреса: http://ukrlit.org/hlibov_leonid_ivanovych/yarmarok