УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ГЛІБОВ ЛЕОНІД Паняночка (1859) Була наша паняночка Хоч куди дівчина: Моторная, звичайная, Гарная дитина! Не гордая, розумная, Хороша на вроду,— Ви такую миловиду Чи й бачили зроду! Вона й сама, лукавая, Про се добре знала — Свою косу шовковую Тричі заплітала; Заплітала, прибирала, У дивник гляділа, Холодною водицею Біле личко мила… А те личко, мов зіронька Темненької ночі, Та ще к тому чорні брови І яснії очі; Стан правенький, мов тополя, Щічки — мов калина, Шийка — наче крейдяная, Губоньки — малина! Подруженьки-голубоньки Дивуються Галі, А цвеники мовчать собі, Чортма й жарту далі. Сидять собі та моргають, Тільки й мають мови: «Дивись,— каже,— які очі, А глянь, які брови!» І я, було, дивлюсь довго Та й не надивлюся, А щоб чого не сталося, Візьму й одвернуся,.. Бодай би ви, дівчатоньки, Та по моїй мові Були собі щасливенькі Та жили здорові! І нащо ви повдавались Такії прекрасні; Нащо блищать ваші очі, Як зіроньки ясні! І нащо ви поміж людей, Мов тії синиці, Все снуєте та робите Такії дурниці, Що парубок світом нудить, А ви, молоденькі, З його туги, з його лиха Сміяться раденькі? [1859] Постійна адреса: http://ukrlit.org/hlibov_leonid_ivanovych/panianochka