УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ГЛІБОВ ЛЕОНІД Над Дніпром (1893) Шумить Дніпро славний, і досі шумить; Всього надивився — і щастя, і горя; З далекого краю біжить він, біжить До рідного степу, до Чорного моря. Була колись доля; траплялось тоді     І слави чимало, багато і шкоди…     Минулось, забулось… По бистрій воді     Гуляють берлини, свистять пароходи. Над берегом є там крутая гора, На ній бовваніє самотня могила; Усі її знають — старі й дітвора: Земля Кобзаря там навіки покрила. Співав колись щиро, і пісня його     Орлом бистрокрилим літала усюди;     На божому світі дізнавсь він всього —     І слави, і ласки, і кривди Іуди… Тече Дніпро славний, як голуб, гуде; Синіє туман у широкому полі; Стоїть над горою хрест божий і жде Апостола правди і доброї долі. [1893] Постійна адреса: http://ukrlit.org/hlibov_leonid_ivanovych/nad_dniprom