УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ГЛІБОВ ЛЕОНІД На перелазі (1891) Минає заспаная ніч; Уже на світ благословиться; Про Новий рік весела річ От-от усюди розлетиться. Старий Сатурн не спить, сидить На перелазі «для параду», Де слідом день за днем біжить У тую вічную леваду. І Рік старий туди приплівсь, Аж ледве ніженьки волочить; Звичайно дідові вклонивсь І моститься, щоб перескочить. — Тривай! — Сатурн загомонів,— Попереду признайся, сину, Чи все гаразд ти поробив, А то намну тобі чуприну! І каже той: — Робив я те, Чого бажала в світі доля; За що ж чуприну намнете, Коли моя не винна воля? Сатурн на нього придививсь І гнівно по косі заляпав… — Ти,— каже,— і брехать навчивсь! А хто ж то ніс тобі подряпав? — Се… Чайченко так удружив,— Промовив той і засмутився,— Пошелестіти захотів І просторікать заходився. Поетів наших осміяв, Чорнилом ліру їх обляпав; Я дуже заступаться став, А він, завзятий, ніс подряпав Старий Сатурн зареготавсь. — Ну, добре ж,— каже,— любий сину! Хоч трохи лиха і набравсь — Не жаль, бо за свою родину. Ну, перелазь! Гляди ж мені, Шануйся там, у царстві славнім! Вклонись кумі-старовині, Усім бувальцям стародавнім. І, крекчучи, Старенький рік За перелазом опинився; — Прощайте! — він гукнув і — зник… Був і нема, неначе снився… * * * Туман розвіявся, як дим; Рум’яний ранок виглядає І світом золотим своїм Ліси і гори обливає. Устало сонце; Новий рік До нас поважно виступає, А Кенир-дід, мов молодик, Згори віршує-посипає: — Зійшла «Зоря» на Новий рік І ясно світить в поле наше. Пошли вам, боже, довгий вік! Нехай радіє щастя ваше! Нехай вам доленька сама Дарує всякую пашницю, Людей дотепних до письма І гарних творів паровицю! Дай, боже, жити без біди, Не убивать, як кажуть, муху, А любо пить вино, меди І на потуху — варенуху! [1891] Постійна адреса: http://ukrlit.org/hlibov_leonid_ivanovych/na_perelazi