УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ГЛІБОВ ЛЕОНІД Моя веснянка (1862) І знов прийшла весна-красна, І знов зазеленіло поле, І розвилась верба рясна… Чом ти не розцвітаєш, доле? Чого така ж, як і торік, Ідеш похила, невесела, Мов подорожній чоловік Через чужі долини й села? От скоро вже і журавлі Поприлітають в степ широкий; Забовваніє у брилі Вівчар в степу серед толоки; От незабаром і садки Зеленії розпустять віти І розцвітуть квітки-маки, Співатимуть веснянку діти… Коли ж з тобою, доле, ми Повеселішаєм, як діти? А, бачся, й можна б: між людьми Чому б і нам не порадіти? Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє; Цвіте мир божий — процвіта; У полі жито половіє… Ні, не співать нам, доле, ні! Нам тільки слухать, як радіє Усяка пташка навесні, І ждать — коли-то хліб поспіє… Березіль 1862 року Чернігів Постійна адреса: http://ukrlit.org/hlibov_leonid_ivanovych/moia_vesnianka