УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ГЛІБОВ ЛЕОНІД Епітафії (1889) І Зів’яв неждано первий цвіт Бажання молодої долі: По правді жить на ріднім полі, Кохать людей, науки світ… Усе, усе тепер покрила Навіки темная могила… ІІ Прийшла пора — і ти по-божому умер; Ми, плачучи, тебе засипали землею… Одну правдиву річ напишемо тепер Над темною, як ніч, господою твоєю: Колись минеться все, переведеться рід, Забуде рідний край заплаканую долю, Могила западе, і зникне її слід, І кісточки твої розкидають по полю… ІІІ Жив, жив, а все ж таки умер. Що ж скажемо тепер Над домовиною твоєю? — Свинею жив і вмер свинею! [1889] Постійна адреса: http://ukrlit.org/hlibov_leonid_ivanovych/epitafii