УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ГЛІБОВ ЛЕОНІД Думка («Як за лісом, за пролісом…») (1858) Як за лісом, за пролісом Ясне сонце сходить. Як за морем за далеким Десь воно заходить,— Я згадую інший ранок, Інший вечір бачу, Та й думаю: було колись — Тепер не побачу. Я згадую тоді про степ, Широкий, пахучий, Та й думаю: і я тоді Неначе був луччий. Там був простір, всюди воля, Жилось, як хотілось; Молодому, безпечному І лихо не снилось. Вийдеш собі — любо глянуть: Кругом все співає… Куди ідеш, чого ідеш? — Ніхто не спитає. Небо ясне, степ — як море, Трава зеленіє, Льон синіє, гречка пахне, Пшениця жовтіє. По пшениці теплий вітер Хвилями гуляє, Молодую пшениченьку Неначе гойдає. Над берегом чайка скиглить, Діток доглядає; На толоці вівчар в брилі На сопілку грає. Там синіє Дніпр широкий З жовтими пісками, З високими берегами, З темними лісами… Шумить, біжить стародавній І буде шуміти, А мені вже, самотньому, Та й не молодіти… Года ж мої, орли мої, Скажіть, де ви ділись: Чи ви в лісі, чи ви в морі З лиха притаїлись? Озвітеся, вернітеся, Я вас пришаную, Як дівчину коханую, Я вас поцілую! Нема чутки, нема вістки, І не озовуться,— Тільки в степу речі мої За вітром несуться… Видно, вже вас, годи мої, Та й не дожидати; Двічі, мабуть, козакові Не парубкувати… Нехай же вам, годи мої, Легесенько йкнеться Та з іншими, та з кращими Хороше живеться! 1858 Постійна адреса: http://ukrlit.org/hlibov_leonid_ivanovych/dumka_yak_za_lisom_za_prolisom