УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ГЛІБОВ ЛЕОНІД «А нуте, діти, ось сідайте!..» (1890) А нуте, діти, ось сідайте! Я загадку за хвіст піймав; Подумайте і розгадайте, Чи я диковину придбав. Мовчала ніч; усі мовчали, І соловейко задрімав; На небі зірочки блищали, За гаєм місяць виглядав. Троє не спало у господі; Не видно, де воно й яке; Ви, діти, станьте у пригоді, Вгадайте, що воно таке? «Пошли нам, боже, день скоріше! — Одно озвалось на стіні,— Тепліше буде й веселіше, Як блисне сонечко мені». А друге каже: «Нічко мила! Коли б з тобою довше буть; Мене без тебе тільки й діла, Що в боки пхають і товчуть». Мовляє третє: «Річ даремна, Мене ніщо не веселить — Чи то настане нічка темна, Чи то веселий день шумить». Вночі сумуючи, віконце Благає бога день послать, Щоб засвітило ясне сонце, Щоб дітям щастя не проспать. Нарипавшись у сінці з хати, Бажають двері відпочить І просять нічку покій дати. Нехай, мов, лихо довше спить. А сволок — все йому байдуже, Усе дарма, чого тужить? — І не турбується він дуже — Заліз під стелю та й лежить. [1890] Постійна адреса: http://ukrlit.org/hlibov_leonid_ivanovych/a_nute_dity_os_sidaite