УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ГЛАЗОВИЙ ПАВЛО Тарас Бульба у Києві В темну нічку-петрівочку сон мені приснився, Що славетний Тарас Бульба в Києві з’явився. Іде козак Хрещатиком, іде, бадьориться. — Яка ж тепер,— каже,— гарна та пишна столиця! Хотів би я поїздити, на все подивиться, Якби дали ту карету, що без коней мчиться. Гей, підкликав козак славний до себе таксиста. Довго їздив, милувався красотами міста. Як на Виставці заходив в ясні павільйони, Скидав шапку й відважував глибокі поклони. — Пишаюся золотими людськими руками, Це ж у вас не павільйони, а, їй-богу, храми. І прекрасно, що кругом тут не панікадила, А те, що вам земля наша щедра уродила. Обдивився козак славний і нові квартали. — Як ви жити, любі діти, чисто й гарно стали! То скажіть же, де столиці кінець і початок? У вас уже й околиці такі, як Хрещатик. Заплатив козак таксисту. — Дай я,— каже,— трішки Розімнуся, освіжуся, прогуляюсь пішки.— В метро наше славний лицар увійшов помалу. Проїхався до вокзалу ще й до «Арсеналу». Сподобалась козакові станція «Хрещатик». Погукав він там до себе чергових-дівчаток. — Скажіть мені, голубоньки, чи пекло тут близько? — Яке пекло? — засміялись веселі дівчиська.— Нема пекла ніякого і чортів немає. — А хто ж тоді у вагонах двері зачиняє? А хто ж тоді вам вагони тягне у тунелі? А хто ж тоді причепив тут полум’я до стелі? А хто ж тоді тягне сходи, на яких я їду? — Регочуться щебетухи: — Веселі ви, діду! — Схопив славний запорожець голову у руки: — Яке ж чудо ви зробили. Молодці, онуки! Прогулявся славний лицар над зеленим схилом. Любувався-милувався Дніпром своїм милим. Перед оком пролітали кораблі крилаті. Радів козак-запорожець, як на світлім святі. — Рай, та й годі! — говорив він.— Як тут гарно всюди! А чого ж то на тім боці валяються люди? Чого вони почорніли, неначе від сажі? — Йому кажуть: — То кияни гріються на пляжі. — Так сьогодні ж не неділя, навіть не субота. У людей он скільки діла, скрізь кипить робота. Не все, значить, у вас добре, дорогі нащадки. В час гарячий спини гріти… Що ж це за порядки? Прийде ввечері із пляжу ледар загорілий, Сам весь чорний, а хліб йому подавайте білий. Не тріщатимуть полиці у крамницях ваших, Якщо в будень будуть люди ніжитись на пляжах. Прогулявся запорожець майданом Богдана. — Як змінилася ти дуже, столице кохана! Колись отут по майдану козаки ходили, На повідді шовковому коників водили. А тепер он козак іде, а поруч — козачка, А за ними на мотузці тягнеться собачка. Не можу я второпати, бий його хвороба! Яку користь козакові дає ця худоба? Раптом чути: з підворітні, з темного кутка Два зачухані суб’єкти кличуть козака: — Ей, папаша, третім будеш? Сообразім на трьох! — Пляшку витягли з кишені та по дну — торох… Підійшов козак повільно: що за дивина? Звідкіля на Україні отака шпана? Як ви можете, нікчеми, кликать козака, Щоб лигав сивуху з вами біля смітника? —Геть, недолюдки погані! — закричав козак, Показавши здоровенний, як казан, кулак. Тих п’яничок з підворітні мов вітром змело. Отаке мені видіння уві сні було. Постійна адреса: http://ukrlit.org/hlazovyi_pavlo_prokopovych/taras_bulba_u_kyievi