УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ДРАЧ ІВАН Вірш, прочитаний на I з’їзді Руху І я почув, як дише в горлі осінь Тим вересневим сонцем самоти, Яке я тоскно відчуваю досі, Як, може, в серці відчуваєш ти. І я почув, як осінь в сурми свище, А я не встиг збудити землю цю, Лиш розкутурхав чорне попелище, Де грали океани чебрецю… Хіба проблемам, зібраним на хуторі, Твердіти й досі, провінційно скніть?! "Надірвешся,— казали мені мудрі,— Це справа не років, хіба століть…" Та вже тисячоліття нами котять. Та вічність чорна б’є без каяття. Що ж нами вродить? Нами й заскородять! Нема народу — то пощо життя? Постійна адреса: http://ukrlit.org/drach_ivan_fedorovych/virsh_prochytanyi_na_1_ziizdi_rukhu