УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ДРАЧ ІВАН Барвінок Я пам’ятаю їх, барвінків, навесні. Цвіли вони, синющі, навісні, Такі блакитні, буйні, небоокі, Такі безжальні і такі жорстокі. Цвіли вони на всіх моїх могилах, На всіх зелених, з вітром в чубі, схилах, Де все моє родинне вічне древо Гуло в землі крислате, коренево. Були гробки чи проводи щорічні, І скатерки, немов сніги у січні, Так спрагло в небо бились голубами Торкнути хмару, вишиту губами. І люди йшли до тих, що вже лежали, Що сто віків до нас косили й жали, І крашанки гарячі та пекучі Стріляли в небо, наче грім із тучі. І грались діти. Всюди грались діти. Гасали між гробками — де ж їх діти! І мій Максим перевертався з ними, З бешкетниками тими замашними. Він з літачком з пропелером кленовим Над дідовим хрестом зіперся новим І приладнав пропелер до хреста, В щілину вбивши фюзеляж з хвоста. А потім знов, із сонцем вперемінку, Перевертався в буйному барвінку, Густому, синьоокому такому, Немов же той на небі збив оскому. Гудів пропелер. Ніс хреста із дідом І скатертину з паскою й обідом, Гудів кленовий, травнем захлинався, Впивався вітром, сонцем обтирався. Я дивувався — як він, дерев’яний, Пропелер гордий, в силі полум’яний, Тріщить, шаліє, не спиняє лету Й несе, малий, весь цвинтар, як планету. А діти все гасали по барвінку, Казились, толочили без спочинку. А що барвінок? Чи він мав казати, Що й він колись по них гайне гасати?! Джерело: Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. - Харків: Фоліо, 2001. - 75 с. - (Українська поезія XX ст.). Постійна адреса: http://ukrlit.org/drach_ivan_fedorovych/barvinok