УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ДРАЧ ІВАН Балада про пера Перо сови мені на стіл упало, І стрепенулось дико і зухвало, І прошептало виклично: "Лови! Бери й пиши — пиши пером сови!" Я — жайвір по натурі. Не для мене Перо совине, хитромудро вчене. Ще цілий вік писать мені готове Перо ясне, ранкове, жайворове. Перо орла мені кинджалом впало, Так стрепенулось синьо — чорно стало, Так сила в ньому клекотала зла: "Бери й пиши — шалій пером орла!" Я — жайвір по натурі. Син калини. Не втримаю в руці перо орлине, Хоч так мені, буває, закортить В орлині крила одягнути мить. Аж тут перо упало солов’їне, В нім — місяць в сонці,                   все воно — промінне, Всю душу воно вилюбить до дна — Перо — екстаз, перо — самотина. І здався я. Совине взяв. Орлине. І жайворове взяв. І солов’їне. І кожне з них вмочаю у Дніпро. Яке ж це зараз у руці перо? Чому ж тулю до серця всі ці пера? Чому душа захланна, ненажера, Хай в іншім — щедра,                   тут же — хай напасть, І жодне на виміну не віддасть?! Чому їх сила завжди на заваді — Й вони в душі взаємно перекляті, Й коли гримить світів лихий огром, Найбільш пишу німим своїм пером?! Джерело: Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. - Харків: Фоліо, 2001. - 75 с. - (Українська поезія XX ст.). Постійна адреса: http://ukrlit.org/drach_ivan_fedorovych/balada_pro_pera