УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. БОРОВИКОВСЬКИЙ ЛЕВКО Вивідка 1 В чистім полі            Дві тополі, Під топольми криниченька, В ній холодна водиченька.             Там дівчина             Чорнобрива З криниченьки воду брала, З козаченьком розмовляла:             «Козаченьку, Бурлаченьку, Зелененький барвіноньку! Сватай мене, дівчиноньку!» —             «Дівчинонько,             Рибчинонько! Ой рад би я тебе сватать, Та боюся твого брата.             Ой Галочко,             Коханочко! Отруй, серце, свого брата — Тоді буду тебе сватать».—             «Де ж отрути             Роздобути? Умер батько, вмерла мати, Не навчили чарувати».—             «Ой дівчино,             Сиротино! Стоять в полі дві ялини, На ялині дві гадини.             Вийди, Ганно,             В поле рано: Там ялину сонце пече, А з гадини ропа тече:             Пригни спину             Під ялину. Підстав, дівко, коновочку, Під гадючу головочку.             Брат твій Марко             На ярмарку: Навари ти йому пива, Щоб їм брата отруїла».             В неділеньку             Веселеньку Брат з ярмарку приїжджає, Сестра брата привітає.             Брату пива             Виносила: «Напийсь, брате, того пива, Що я вчора наварила».             Не п’є Марко             Тії чарки: «Напийсь, сестро, вперед сама, Щоб не звела мене з ума».             Сестра-змія             Поблідніла: «Пила, брате, вже я сама, Се для тебе зоставила».             Братик пивця             Як напився, За серденько ухватився І з коника повалився:             «Яке диво,             Твоє пиво? — За серденько ухватило, З вороного повалило!..» 2 В чистім полі             Дві тополі: Під топольми криниченька, В ній холодна водиченька.             Там дівчина             Чорнобрива З криниченьки воду брала, З козаченьком розмовляла:             «Козаченьку,             Бурлаченьку, Зелененький барвіноньку! Сватай мене, дівчиноньку!»—             «Дівчинонько,             Рибчинонько! Твоє пиво, пиво-диво, Брата за серце схватило,             І схватило,             І звалило З кониченька вороного, Струїш мене, молодого!             За науку,             Зміє-суко, Тепер іди — хоть за ката: Отруїла свого брата!» Постійна адреса: http://ukrlit.org/borovykovskyi_levko_ivanovych/vyvidka