УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури.


БОЙЧУК БОГДАН
Мої стежки пересохли спрагою 


Іди тепер сама.

Хай сонце розбивається
об крик твоїх грудей,
що плачуть спомином,
хай вітер в’яне
на розп’ятих спідницях, —
о дівчино моїх шляхів,
іди.

Не треба виливати тугою очей:
ти знаєш — я тебе любив,
як молодість шуміла
на твоїх руках,
як піснею тремтіли стегна
про рожеві діти
і ти для місяця зривала сором вій.

Та чаша вечорів була скупа.
Іди… іди…
…не треба ранити росою слів уста.


Постійна адреса: http://ukrlit.org/boichuk_bohdan_mykolaiovych/moi_stezhky_peresokhly_sprahoiu