УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. БОБИНСЬКИЙ ВАСИЛЬ Стріла (1925) Цикл 1 Пущені пруживим, тугим луком, в чорну пітьму дзвінко полетіли ковані огнистим Локі стріли. Чорну ніч розколивали звуком. Горда дума на чолі блідому: десь судьба захована в безмежжі! Блиск вогню цілує горді вежі, блиск вогню на овалі шолому. Непобідна посестро валькірій! Чом ця стрілка збилася з дороги, Заблукала в мій далекий вирій? Адже я співець убогий, не герой, що переміг Ліндвурма! Я лиш тиха арфа — я не сурма. 2 Де заховано твій безцінний дар — крилату гостю з вістрям золотим? Великий світ. Та радитись ні з ким не має в ньому мандрівний кобзар. Великий світе! Замалий твій храм для світлих жарів — золотистих стріл! Створю ж у серці другий небосхил, йому в опіку скарб цінний оддам. І вже іду веселими стежками у світ, у світ — іду, немовби плив. Несу пісні, змережані казками, і повні жмені повседневних див. Торкаю струни вмілими руками, вони ж бринять, як усміхи тятив. 3 Гей, несу я казки та пісні, гей, мандрую від хати до хати. Але мре моє слово крилате і минають без радощів дні. Десь у темній печері на дні змій поклав свої царські палати і віки вже те царство прокляте глушить людські казки та пісні. Прийде час. Вирву з серця стрілу. Стане арфа напруженим луком, і розітнеться спів золотий. І на вкриту кістками скалу з диким ревом смертельним і грюком впаде мертвий побіджений змій! 1925 Постійна адреса: http://ukrlit.org/bobynskyi_vasyl_petrovych/strila