УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. БАЖАН МИКОЛА Слово о полку Масивні коні, п’яні коні Мотуззя рвали, пруги шлей… Тягли в проклятім перегоні Тупі потвори батарей. Услід подоланій колоні Тьма волочила мокрий шлейф. Квадратний крок і коней і людей Котився в строгім ескадроні. Бійці замислились — ачей Іржатимуть ще їхні коні Перед атакою на лоні Бездонних галицьких ночей. Ніч одступу. В арієргарді Йде смерть, схиляючись до тих, Що зранені при окраях доріг Лежать у варті, марній варті Шляху, що значився на карті, Як шлях походів вікових! Полки проходили повз них І вивертали солдатські очі з корнем, Мов білі пні з крутих орбіт, Щоб подивитися услід Колонам кінним — чотам чорним, Що йшли на схід, що йшли на схід… І хлинувши у хлані літ, Лягли, як на струну, на шлях стрункий зі сходу Знов тупоти підтоптаних коней І туркоти голодного походу — Шоломом із Збруча черпали чорну воду, Змиваючи з лиця кров, пил і піт… Проходили віки, приходили онуки На ті поля, де вмер достойно дід, І жовті черепи побожно брали в руки І клали їх очицями на схід. О, жовті черепи, камені межові На скорбних перехрестях війн! Знаки потужного маршруту Ці жовті черепи очицями на схід. Повз мертву голову забуту Йдуть люди в радісний похід, О, жовті черепи, очицями на схід! Постійна адреса: http://ukrlit.org/bazhan_mykola_platonovych/slovo_o_polku