УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. БАЖАН МИКОЛА Любисток (1926) З-під вій — блакитна тінь, ознака нестеменна, Й рожевий слід лишивсь на грудях де-не-де, А він уже ступив ногою у стремена, І кінь його баский вже гривою пряде. Лишилася сама, коханка безіменна, І дивиться на путь, де курява паде. Одного вечора, як праця цілоденна Кінчиться геть, вона дитину приведе. Та в хаті прокричить недовго немовля, І лиш в глухім садку, де скопана земля, Розквітне рути цвіт і проросте любисток. Вона ж так само вдень сапатиме поля, Вночі — ридатиме, не знавши, відкіля, Від кого день і ніч чекає тайних звісток. 1926 Джерело: Микола Бажан, ДОРОБОК. К., "Дніпро", 1979. Постійна адреса: http://ukrlit.org/bazhan_mykola_platonovych/liubystok