УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. АНТОНИЧ БОГДАН-ІГОР Схрещення (1936) Об хмару хмара, мов об дошку дошка, ударить глухо, й небо затріщить. З лопати хмари сиплються дощі, немов пісок дзвінкий.                               В зелену ложку листка бере калина дощ, мов юшку, і п’є, і п’є, мов струмінь щастя жданий, мов бризки сім’я, мов росу цілющу, відкривши ягід гроно полум’яне, як віяло червонопере гроно, аж рветься дощ, як втятий посторонок, і вітер звільнений вирує колом. До чорних уст припавши спрагло, мов палиця, у смерч скрутився й коле обличчя наші, наче розкіш нагла. Вузли долонь — у ритміці кохання ключі музичні, й ти — ляклива ланя. Не в біблії, не на троянднім ложі, пий бурю плідну і цілющу.                                     Може, землі замало навіть для кохання, хіба зрівнятись з бурею всією! Гей, відходить буря, проспівавши лунко, лиш грім із громом, мов змія з змією, ще раз сплелись в останнім поцілунку. Не знаючи, віддаш себе всією.                                     Так що ж, ні, не ламай долонь, ні рож. 16 травня 1936 Постійна адреса: http://ukrlit.org/antonych_bohdan_ihor_vasyliovych/skhreschennia