УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. АНТОНИЧ БОГДАН-ІГОР Мертві авта (1935) Мов кусні зір розбитих, сплять на цвинтарях машин завмерлі авта, червоне квіття цвілі міряє застиглі в мідь роки й хвилини, і лиш незнане сонячне ядро колишеться, як вічна правда, що теж незнана й теж для нас невловна, наче синій дух бензини. Буває, що мерців з металу люди, мов шакали, в сні тривожать і крам своїх жадоб, і спраг, і нужд, мов на базарі, розкладають, і мертві тулуби у синяві ночей стають за грішні ложа бездомних любощів кривляк і шлюх, що зорі зла в них чад вливають. Як ми копаєм кості ящурів під скелями віків забутих, колись копатимуть на цвинтарях міст наших кості металеві. Дівчата з квіттям без наймення, пальми родять хліб, зелена рута й нові міста із площами з блакиті, де качаються жар-леви. Та тіні неспокійні, привиди невтишні з-під землі стають, з-під площ, з-під трав. Метрополю, долонями червоних мурів упокій крилаті душі авт! 5 листопада 1935 Постійна адреса: http://ukrlit.org/antonych_bohdan_ihor_vasyliovych/mertvi_avta