* * *
Ах, не троянду учора стрів,
а бур’яновий віхоть.
У завиванні нічних вітрів
звила гніздо безвихідь.
От і сьогодні якась мара
скрутить велику дулю.
Знов на твоєму шляху гора…
Чом же радієш, дурню?
Поспіхи різні, що наокіл,
стали тебе цуратись.
Ти вже давно — тиходумний віл.
Звідки ж теляча радість?
Чимось звабила неба глиб.
Ясен тобі за друга…
Он ти який потаємний тип!
Он ти який хитрюга!