Чоло в долоні похили,
    чоло в долоні похили.
В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти,
крізь шибу туги будеш в очі місяця глядіти.
    туман обійме ночі злий,
    туман, що в кольорі золи.
    Півкола на воді
    розвівши,
    поволі місяць сів.
На галузі задуми листя виросте блакитних слів,
заслониш очі тишею, немов руками, а тоді
    почуєш спів,
    почуєш вірші.
Не ті в книжечках, що парфумів мають пах,
    а інші,
    лиш черенками думок
друковані на серця сторінках.