Весна на вільхах палить ладан,
і пахне ранків холод синій.
Зелений кодекс квітня влада
для карасів напише й линів.

До ставу, що закрився гаєм,
ідуть дівчата хмари прати,
і вітер листя розгортає,
бо хоче сонце з вільх зірвати.

І серце знов знаходить слово
струнке, закохане й сп’яніле!
У небо ясне й малинове,
мов птахи, вільхи полетіли.

14 квітня 1935