Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑
№1 (той що порізався)
скрипаль-іронія
смичком леза
торкнеться струн твого сухожилля
хай простір наповниться
червоним розквітом
мелодії твого єства
і полісмен занесе до протоколу:
сталевий шлагбаум
перекрив шлях для руху трамваїв
рейками твоїх судин
гільйотина спрацювала
і голова твоєї руки
важко впавши покотилась
холодною бруківкою
тіло ж руки
мов зрубаний півень
продовжувало битись в конвульсіях
але тебе
то вже стосувалось
щонайменше
№2 (той що повісився)
ось дивись —
ти виснеш якимось
тропічним фруктом
що вже устиг
ледь підгнити
або ж
електричною лампочкою
в нутрощах якої
поміж затихаючих
молекул б’ється
маленька муха
переляку
чи інакше
звиваєшся черв’яком
на гачку
власної смерті
вилискуєш сережкою
в її вусі
гидко дивитись
як осунулась
десятиповерхова
будівля твого тіла
лише нігті
на руках і ногах
продовжують повільно
рости
і врешті якийсь селекціонер
розламавши тебе мов яблуко
навпіл
побачить твої легені —
вагітні останнім повітрям
№3 (той що розбився)
дах бачиться згори
фотонегативом чорного квадрата Малевича
надворі ніч то й не дивно
що дахами снують сновиди
в пошуках п’ятого виміру
прусаки як і люди
хворобливо переносять висотні умови
тож на даху їх зовсім немає
дрібний щебінь нагадує часи
коли навколо буяв океан
він відступив а натомість
з-під води оголився білий острів даху
і вже черговий сновида
відчуваючи в порожнечі колишню міць води
стрибає вниз
№4 (той що втопився)
і коли ти поглянув назад
твої сліди ще трималися на хвилях
мов померлі риби
дорога була занадто довгою
повільно
мов ніж у масло
ти почав опускатися
під воду
і паралельно тобі
йшли на дно
свинцеві злитки
твоїх слідів
лише розчепірившись
на тонкій плівці води
тримався поверхні
набряклий
вишневий хрест
що чимось
нагадував щоглу
затопленого корабля
1993.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑