Микола Кіндратович Вороний народився 6 грудня 1871 року
на Катеринославщині в сім’ї ремісника. Навчався у Харківському та Ростовському
реальних училищах, згодом у гімназії в Ростові-на-Дону. Він був одним
із організаторів «Української громади» в Ростові-на-Дону, зазнав впливу
таємного «Братства Тарасівців» у Харкові. Навчався також у Віденському
і Львівському університетах. Перебуваючи у Львові, зблизився з І. Франком,
стає членом редколегії прогресивного українського журналу «Житіє і слово»
та режисером театру «Руська бесіда». 1910 року видає свої перші збірки
віршів «Ліричні поезії» (1911 р.) та «В сяйві мрій» (1913 р.), які засвідчили
його талановитість і майстерність як поета-початківця. Микола Вороний
не прийняв жовтневого перевороту, змушений був емігрувати до Польщі.
1920 році у Варшаві виходить друком нова збірка поезій «За Україну».
Згодом повертається до Львова, де видає театрознавчі книги і розвідки
– «Режисер», «Драматична примадонна», «Пензлем і пером». 1926 року повертається
до Радянської України. 1934 року проти нього порушене попереднє слідство.
Був висланий спочатку до Воронежа, а потім до Бєжиці і Новоукраїнки.
Навесні 1938 року його знову заарештовано, звинувачено у контрреволюційній
діяльності і засуджено до розстрілу. Трагічно загинув на Соловках.
Син Миколи Вороного — Марко, теж письменник.