* * *
Регочуть трави — злива йде.
Піднявши кухлики і глеки,
П’яніє луг, шумить, гуде
Опісля в’яленої спеки.
Кричить мені: — Чого стоїш,
Занурився в пузир болоньї?.
Бери в латаття мідний ківш
І пий з усеї оболоні.
Губами я ловлю краплини,
Мов поцілунки юні п’ю, —
А ти стоїш, моя єдина.
По той бік райдуги в гаю.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑