* * *
Почув я півня в нас на Бессарабці
До сірого розвиднення уранці,
Коли Печерськ ще вікна не розплющив,
Коли тролейбус перший не приплющив
Казбеки сніжні до рівнин асфальту.
А півень з баритона аж до альта
Переливав свій голос артистично,
Так виразно і так нестерпно-клично,
Що я прокинувся під свитсю на Вовчім,
У клубкуватім коноплянім клоччі.
Почав шукати шкарубкі опорки,
Онучі з вибійчаної оборки,
Та й бігти в школу аж за кладовище.
Летіли з лави гребінь, мичка, днище,
І прядка перекинулась рипляча.
А півень знову будить нетерпляче…
Я в ліжку розминаю сигарету,
Все не збагну: а де ж той півень, де то —
На Бессарабськім ринку чи на Вовчім…
Печерськ розплющував свої замерзлі очі.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑