* * *
Осінній день бухикав хрипко,
Укрившись хутром листяним.
За сторчаком хворостяним
Зурмила бджіл прощальна скрипка,
Де молоденький сонях цвів
Між лисих макових голів.
Мак співчував йому:
— Чого це
Так запізнився,
Йде ж зима? —
А сонях, влюблений у сонце,
Лиш посміхався крадькома.
І ощасливлена бджола
Солодкий сміх його пила.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑