* * *
Хміль над Россю — полум’ям шаленим
З іскорками пуп’янків, квіток.
Він зеленим вогником до мене
Шепотів: — Чекай, настане строк! —
Строк був скорий. Рано восени,
За веселим пивом і вином,
Хміль-вогонь кричав: — Хильни, хильни!
І хоч світ коти доверху дном! —
Покохав тебе колись давно,
Ще зеленим вогником над Россю.
«Де ж ти, хмелю?.» Пиво і вино
На чужім весіллі пролилося.
Рось біжить, вузенька і мілка,
Як у пісні: «Схочу — перескочу!»
А у згадці — широчінь яка!.
Обміліла… Обміліли очі.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑