* * *
Гроза раптова.
Трепетні дерева
Обіймуться і відсахнуться геть.
І сонце дивиться із пилового мрева
Зіницями, запалими, як смерть.
Ріка, розчахнута в тісному узбережжі,
Готова кинутись на лози, комиші.
Найтяжче — передгроззя для душі
В сліпому, незбагненному бентежжі.
Ударить грім із тисячі гармат,
Багнети блискавиць прорвуть імли облогу
Тоді моя душа готова, як солдат,
Іти на смертний бій за перемогу.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑